Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року Справа № 922/1657/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Аванте"на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року господарського суду Харківської області від 06.08.2014 рокуу справі господарського суду№ 922/1657/14 Харківської областіза заявоюДергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областідо ПрАТ "Страхова компанія "Аванте"про визнання банкрутом розпорядник майнаЧаговець Т.П.у судовому засіданні взяли участь представники :

ПрАТ "Страхова компанія "Аванте":Хомякова А.Л. (довіреність від 31.07.2014 року),Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області: не з'явились.ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Харківської області від 30.04.2014 року прийнято до розгляду заяву Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Страхова компанія "Аванте" (далі - боржника) відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 4 - 5).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2014 року (суддя Дзюба О.А.) порушено провадження у справі про банкрутство боржника; визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 120 330 607, 95 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чаговець Т.П. та встановлено розмір оплати її послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання нею повноважень за рахунок виявлених активів боржника; визнано учасником провадження у даній справі Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю "Укрстрахнагляд"; ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури розпорядження майном, призначення розпорядника майна та про граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника; зобов'язано розпорядника майна розглянути в тридцятиденний строк від дня публікації оголошення вимоги кредиторів, за наслідками розгляду вимог кредиторів повністю або частково визнати їх або відхилити, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що письмово повідомити заявників та господарський суд в строк до 17.09.2014 року; скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду в строк до 17.09.2014 року, а також у цей же строк здійснити аналіз фінансового становища підприємства-боржника, його інвестиційного положення та положення на товарному ринку, разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість; призначено попереднє засідання суду на 24.09.2014 року (том 2, а.с. 102-108).

Судове рішення мотивоване встановленням обставин наявності у боржника підтвердженої належними доказами безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 120 330 607, 95 грн. та незадоволення їх в ході виконавчого провадження протягом більш як трьох місяців.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою підготовчого засідання, боржник звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 06.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви податкової інспекції про порушення провадження у справі про банкрутство, обґрунтовуючи неповнотою дослідження місцевим господарським судом обставин справи та неналежною оцінкою доказів при винесенні оскаржуваної ухвали підготовчого засідання, оскільки майно боржника знаходиться у податковій заставі, отже вимоги ініціюючого кредитора на суму 120 330 607, 95 грн. є забезпеченими, що суперечить частині 1 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2014 року - без змін (том 2, а.с. 169-174).

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 28.08.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 06.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви податкової інспекції про порушення провадження у справі про банкрутство, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 2, 15 статті Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, статей 14, 88, 89, 95 Податкового кодексу України, статей 4, 43, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника боржника Хомякову А.Л., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною 5 статті 1 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, визначено, що до складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на день подання заяви до господарського суду. Отже, у складі грошових вимог ініціюючого кредитора повинні розмежовуватися грошові вимоги по податках та грошові вимоги по фінансових санкціях (пені та штрафу), які не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявністю застави).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 16 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.04.2014 року Дергачівська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до господарського суду зі заявою про порушення справи про банкрутство у відношенні ПрАТ "Страхова компанія "Аванте" в порядку статті 11 Закону банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, посилаючись на те, що безспірні вимоги кредитора до боржника складають 120 330 607, 95 грн., тобто більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, та не були задоволені протягом трьох місяців. У наданому в подальшому уточненні до зазначеної заяви кредитор просив приєднати до раніше заявленої суми також суму боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 46 843, 91 грн., з податку на доходи найманих працівників на суму 26, 17 грн. та з податку на прибуток на суму 842, 57 грн. (всього - 47 712, 65 грн.) (том 1, а.с. 6 - 67, 84 - 210).

Розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора до боржника в підготовчому засіданні, суд першої інстанції встановив, що вони підтверджуються постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі №2-а-36933/09/2070, яка була залишена без змін судами вищих інстанцій, набрала чинності, згідно якої з боржника на користь кредитора стягнено заборгованість на суму 120 332 244 грн., та виданим на її виконання виконавчим листом від 14.07.2011 року (том 1, а.с. 49 - 55).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зазначеного виконавчого листа органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-36933/09/2070 від 14.07.2011 року (том 1, а.с. 57), яке згідно з постановою органу державної виконавчої служби від 03.06.2014 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (том 2, а.с. 12) закрите, у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження ініціюючим кредитором належними та достатніми доказами у справі безспірності кредиторських вимог до боржника на суму 120 332 244 грн., які в повному обсязі зараховано господарським судом до складу грошового зобов'язання, що є підставою для порушення даної справи про банкрутство.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився в цілому з висновками суду першої інстанції про підставність порушення щодо боржника справи про банкрутство та введення у справі процедури розпорядження майном з призначенням розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чаговець Тетяни Пилипівни.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення доводів боржника про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство з огляду на те що, вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника, оскільки майно боржника, а саме акції на суму 120 330 610 грн., передані в податкову заставу за рішенням про опис майна у податкову заставу Дергачівської МДПІ від 26.12.2012 року №100 та Актом опису майна від 26.12.2012 року №30 (том 1, а.с. 29-30), не можна вважати таким, що забезпечене заставою майна боржника в розумінні частини 8 статті 1 та частини 2 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, оскільки податкова застава регулює публічно-правові відносини між ініціюючим кредитором та боржником, а її нормативно-правове регулювання (стаття 14 Податкового кодексу України) не є тотожним цивільно-правовому регулюванню застави в розумінні статті 572 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про заставу".

Матеріалами справи підтверджується, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 120 332 244 грн. виникли внаслідок застосування до ПрАТ "Страхова компанія "Аванте" донарахувань з податку на прибуток підприємств комунальної форми власності за результатами податкової перевірки, здійсненої у 2006 році, які були предметом спору в адміністративній справі №2-а-36933/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду.

Разом з тим, згідно з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі №2-а-36933/09/2070 податкове зобов'язання на суму 120 332 244 грн. складається з 49 161 068 грн. основного платежу (податок на прибуток страхових організацій) та 71 171 176 грн. штрафних санкцій. Відтак, до складу безспірних грошових вимог судом першої інстанції визнано та включено заборгованість боржника на користь ініціюючого кредитора по штрафних санкціях, внаслідок чого порушено вимоги статей 1, 10, 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року (том 1, а.с. 49-51).

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на зазначене та помилково визнали безспірними усі грошові вимоги ініціюючого кредитора.

З огляду на таке, судові рішення за наслідком підготовчого засідання у справі необхідно скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам належить дослідити склад вимог ініціюючого кредитора, які є безспірними в розумінні Закону про банкрутство та можуть бути підставою для порушення провадження у справі, зокрема, Акт податкової перевірки боржника від 07.02.2006 року та рішення податкового органу від 13.06.2006 року про нарахування податкових зобов'язань боржнику ініціюючим кредитором (том 1, а.с. 31-36).

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно положень статей 1115, 1117 ГПК України, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду від 28.08.2014 року та ухвали суду першої інстанції від 06.08.2014 року з переданням справи на новий розгляд у підготовчому засіданні до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Аванте" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 06.08.2014 року у справі №922/1657/14 скасувати, справу №922/1657/14 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області у підготовчому судовому засіданні.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук